Аппаратное ускорение видео в Linux

Если говорить кратко и максимально просто, аппаратное ускорение — это когда работа по декодированию перекладывается с процессора на видеокарту. Собственно говоря, теоретически так и должно быть. Однако на практике в операционных системах с ядром Linux ситуации бывают далеко не безоблачными.

VLC Media Player

Конкретные примеры начнём с рассмотрения настроек VLC Media Player. Направляемся по адресу Tools — Preferences — Input / Codecs. В выпадающем списке напротив Hardware-accelerated decoding выбираем либо Automatic (оптимальный вариант), либо VA-API для видеокарты Intel, либо VDPAU для AMD/ATI или NVIDIA. Жмём кнопку Save внизу.

SMPlayer

В SMPlayer действия аналогичны, только идём по пути Tools — Preferences — Performance. Выпадающий список Hardware decoding предлагает примерно такие же варианты, но предпочтительным тоже является Auto (Safe).

Celluloid

В Celluloid жмём кнопочку меню справа вверху, которая выглядит как три вертикальные точки или три горизонтальные полоски, в зависимости от версии приложения.  Tools (Инструменты) —  Preferences (Параметры) — Miscellaneous (Разное) — Extra MPV Options (Дополнительные параметры MPV) — пишем в пустой строке hwdec=yes — жмём кнопку Save (Сохранить).

Celluloid

Принцип настройки медиаплееров, надо полагать, понятен. Но почему же тогда ситуация не очень-то безоблачная, спросите вы. Всё дело в драйверах для видеокарт. Если они годные, то исправный плеер автоматически подключит аппаратное ускорение, и при воспроизведении видео нагрузка на процессор останется умеренной.

Если же от FullHD 60fps нагрузка вполне приличного процессора держится в области ста процентов, значит, драйвер кривой и негодный. Или же версия медиаплеера кривая и негодная. Нередко — то и другое одновременно.

Касаемо nVidia, всё предельно понятно, требуется фирменный драйвер, поскольку свободный Nouveau не вытягивает. В ситуации с видеокартой Intel можно попробовать установку компонентов в вариантах Ubuntu:

sudo apt-get install i965-va-driver libva-intel-vaapi-driver vainfo

Успех не гарантирован, но после установки всё же есть смысл ещё раз попробовать включить аппаратное декодирование в плеере. При благоприятной фазе Луны может заработать.

Откровенно говоря, бывают два вида пользователей Linux:

1. Религиозные фанатики, вечные подопытные кролики корпораций, приученные постоянно ковыряться в культовой операционной системе. Смысл их жизни — вечно тестировать новшества на собственной шкуре, писать отчёты о сбоях и тем самым помогать технологическим компаниям улучшать свои коммерческие продукты.

2. Обычные люди, для которых компьютер является не более чем инструментом и которые даже не подумают проводить дни и ночи, доделывая недоделанное. Готовы потратить полчаса на начальную настройку системы под собственный вкус и цвет, но не более того.

Соответственно, обычным людям следует сразу выбирать вариант (дистрибутив) Linux, изготовители которого заботятся о комфорте пользователей, сами подбирают плеер в комбинации с  нужным драйвером. Человек установил систему — и сразу же может смотреть видео в высоком разрешении без превращения процессора в разогретое отопительное устройство.

В данный момент заботу о людях проявляют создатели Kubuntu, где VLC Media Player без проблем взаимодействует с видеокартой, автоматически выбирая нужный параметр. Разработчики явно испытывают свой продукт самостоятельно, убеждаются в его приемлемом качестве лично, прежде чем предлагать широкой общественнгости. Это нынче редкость.

Linux Mint
Прилично выглядит и Linux Mint с фирменным рабочим столом Cinnamon, по умолчанию предлагающий медиаплеер Celluloid с уже выставленным параметром аппаратного декодирования. Всё готово, новичку не доведётся идти с вопросами на зелёное пастбище энергетических вампиров, то есть на форум проекта.

Слежка в Linux

Поправляем шапочку из фольги, завариваем чай, настраиваемся на вдумчивое восприятие информации — и начинаем с напоминания о двойных стандартах. Если кто-то посторонний состряпал шпионскую программу, то получился вирус. Если же такую программу изготовила крупная фирма, то это это уже как бы не вирус, а средство сбора данных для улучшения продукции. Официальный статус служит индульгенцией на любое нарушение приватности, каким бы вопиющим оно ни было.

KDE Plasma

Раньше в этой графической оболочке соглядатай назывался Nepomuk, теперь переименован в Baloo. Индексирует все файлы, всё их содержимое, собирает огромные, на десятки гигабайт, базы данных с каждой буковкой в пользовательских документах. При этом только в шестой версии Plasma нагружает процессор не так сильно. А до пятой включительно — попросту не позволял работать, выедая все сто процентов мощности устройства.

Оправдание таково: если вы вдруг забыли, в каком именно документе изложены ваши крамольные воззрения, Baloo посмотрит в свою базу данных и любезно найдёт требуемый файл. Ну а в случае конфискации компьютера быстро отыщут и заинтересованные лица, поскольку всё хранится на вашем диске.

Отключение File Search в системных настройках всегда неполное. Baloo их игнорирует, тихонько активируется и делает своё дело. Неопытный пользователь ничего с этим не поделает. Опытный выполнит в терминале команду:

sudo systemctl --global mask plasma-baloorunner.service kde-baloo.service


Только так, никакие другие средства не помогут. Причём, на популярных форумах обязательно находятся деятели, которые убеждают в полезности шпионского сервиса. Мол, если у одного из тысячи наблюдаются проблемы с памятью, то остальные девятьсот девяносто девять пользователей тоже должны страдать. О том, чтобы включать индексацию строго по желанию, речи не идёт.


Gnome Shell


Ситуация точно такая же. Только индексатор называется Tracker и действует не так явно. Иногда — даже без значительной нагрузки на ресурсы. Процесс tracker-miner-fs постоянно дежурит в оперативной памяти. Как только появляется новый файл, вызывается tracker-extractor-fs и извлекает содержимое, чтобы записать в базу данных.

Ранее подобным занимался Zeitgeist. Но в его исходном коде обнаружились функции отправки данных в интернет. Поэтому, как и в KDE Plasma, пришлось придумать новое имя вместо вызывающего отторжение. Хотя в старых, начала двадцатых годов, версиях Gnome Shell обе сущности могли действовать сообща. Было весьма забавно наблюдать в Spirallinux от анонимного производителя, как после принудительной деактивации Tracker тут же выскакивал Zeitgeist ему на замену. Кстати, о блокировке:

sudo systemctl --global mask tracker-extract-3.service tracker-miner-fs-3.service tracker-miner-rss-3.service tracker-writeback-3.service tracker-xdg-portal-3.service tracker-miner-fs-control-3.service tracker-store.service


Ничуть не удивительно, что в двух самых популярных графических оболочках такие вот дела. Иначе им не было бы дозволено стать популярными.

Но это не всё. В оперативной памяти постоянно висит Software, магазин программного обеспечения. Абсолютно шпионская программа, бэкдор в системе. Самостоятельно скачивает и автоматически устанавливает неведомые обновления. Ресурсы поедает без малейшего стеснения. Удалить gnome-software из Gnome Shell можно, но только если пользователь опытный, способный устанавливать приложения другими способами.

В Debian нужно устанавливать Gufw самостоятельно

Неудивительно, что в Gnome Shell в частности и практически во всей экосистеме Gnome в целом в начальной комплектации дистрибутивов всегда отсуствует удобное графическое средство управления межсетевым экраном Gufw. И этот факт сам по себе является маркером.

Gufw в Linux Mint уже есть

Исключение — Linux Mint, дистрибутив, который, несмотря на все недостатки его сообщества, всё же предоставляет столь полезный инструмент. Чтобы компьютер, образно говоря, не был открыт всем сетевым ветрам.


Ubuntu


Самый человечный дистрибутив Linux, его основной вариант, поставляется с Gnome Shell. Кто бы сомневался. И Gufw, конечно же, в комплекте нет.

Но одной связки шпионских сервисов Tracker показалось мало. Да и в версии с другими графическими оболочками надо что-то вставлять. Не оставаться же пользователям без присмотра со стороны Большого Брата.

Программа Whoopsie работает в фоне и собирает якобы сведения о сбоях. Передаёт программе Apport для отправки в фирму Canonoical. Программа kerneloops сама всё делает, якобы присматривает за состоянием ядра Linux и держит связь с его разработчиками. Программа rsyslog всё скрупулёзно журналирует, записывает сведения о каждом шорохе в системе.

Ну и вишенка на тортике: unattended-upgrages закачивает некие обновления без ведома и согласия пользователя. При этом никак не проверить, что именно загружается. Это не открытый исходный код, который можно проинспектировать. Только бинарные файлы с неведомым содержимым. В общем, команда такова:

sudo apt remove whoopsie apport kerneloops unattended-upgrades rsyslog update-manager update-notifier && sudo apt autoremove

К счастью, в отличие от других контор, Canonical всё же сохранили остатки совести и позволяют удалить их пакость без ущерба для работоспособности системы. А вот Tracker в основной версии Ubuntu и Baloo в Kubuntu доведётся только блокировать. Выпиливать нельзя, вся графическая оболочка сломается.

Ubuntu Cinnamon

Соответственно, не берём Ubuntu с Gnome Shell. Берём, например, с Cinnamon. Просто чтобы не было совершенно необязательных хлопот с блокировкой Tracker.

Обновления


Открытый исходный код, который можно проверить, — это одно. А скомпилированные бинарные файлы — совсем другое. Именно они прилетают с обновлениями. И вы не видите, что там внутри. Учитывая всё изложенное выше, за вами настойчиво наблюдают. По крайней мере пытаются, рассчитывая на ваши неопытность, неосведомлённость, наивное доверие к солидным фирмам. Следовательно, в тех обновлениях наверняка есть подвохи.

Дело в том, что за долгие десятилетия своего существования операционные системы с ядром Linux стали надёжными то только в серверных версиях. Касаемо домашнего использования, они изготавливаются намеренно глючными, сырыми, недоделанными, чтобы заставить пользователей бесконечно скачивать обновления с исправлениями и исправления с обновлениями.

Как только продукт становится более или менее годным, например, KDE Plasma 5.27.5, разработчики его бросают, начинают изготовление Plasma 6 и таким образом перезапускают цикл тестирования, исправления недоделок, выпиливания глюков и, соответственно, закачки обновлений.

Если же человек хочет продолжать пользоваться стабильной оболочкой Plasma 5.27.5, на него обрушивается массированная и комплексная психологическая атака. Kubuntu донимает уведомлениями о новых релизах. На всех тематических форумах, во всех средствах массовой индоктринации расхваливают свежий продукт. В красивых видео показывается привлекательность свежего софта, обозреватели прям закатывают глаза от удовольствия. Если заманивание вкусной морковкой не срабатывает, то играют на страхе, пугают некими уязвимостями в устаревшем софте. Не срабатывает и это — давят на гордыню, включают массовые насмешки над немодным, бедным, неспособным купить новое оборудование ради всё более прожорливой операционной системы. Понаблюдайте, увидите целый комплект стандартных методов Gnome Shell манипуляции сознанием.

Кроме того, сама по себе проверка обновлений отправляет сведения о системе и установленных приложениях. Но соединение зашифровано, и мы не можем узнать точно, не отсылается ли что-либо ещё.

Золотое правило: если в дистрибутиве Linux невозможно отключить проверку обновлений полностью, значит, его разработчикам доверять не представляется возможным. К примеру, в текущей версии Pop!_OS можно лишь отсрочить на пару недель или вроде того. Если так сделано, значит, в этом есть какой-то умысел.

В Ubuntu и производных отключить можно. Причём, довольно просто, для этого есть удобная программа Software & Updates. И параметр Never (Никогда) легко выставляется на вкладке Updates. Практика показала, что Canonical не обманывает, закачка бинарных файлов действительно прекращается. (При условии выпиливания unattended-upgrades, конечно.)

Debian


Да, стабильная версия Debian не содержит таких пакостей, как Ubuntu, нету даже rsyslog. Однако рабочие столы укомплектованы набором шпионящего софта, поскольку невозможно вырезать Baloo из KDE и Tracker из Gnome, не сломав всю графическую оболочку.

Проблема в том, что Debian является в первую очередь системой для серверов. Натянуть на неё чистый, без подвохов, рабочий стол (Mate, XFCE) можно без труда, но что толку, если нет драйверов. Даже в 12-м выпуске, куда уже что-то вставлено, не работает аппаратное ускорение видео. То есть процессор не может передать нагрузку на видеокарту и вынужден делать всё декодирование самостоятельно. Потому греется при просмотре медиафайлов. Ну и как воспроизвести какую-нибудь презентацию на конференции, не превратив ноутбук в отопительный прибор и не посадив батарею за пятнадцать минут?

Конечно, для кого Linux — увлечение, тот даже рад поковыряться недельку-другую, найти, скомпилировать и всё же воткнуть нужные драйверы. Такой успех повысит ему самооценку. Но для большинства пользователей компьютер — рабочий инструмент. Средство добычи хлеба насущного. Обычный человек, не фанатик, просто возьмёт то, что работает и не требует обслуживания.

Подводим итоги


Популярность настольных дистрибутивов Linux растёт медленно, поэтому пока нет тотальной телеметрии, как в коммерческих операционных системах. То, что уже есть, можно обнаружить и обезвредить без особого труда.

Причём, даже если система уже установлена, можно почистить её прямо сейчас, используя полученные знания. Но, конечно, лучше всего сразу взять вариант с рабочим столом Cinnamon и не морочиться.

Шапочку из фольги в любом случае не выбрасываем, лёгкая здоровая паранойя ещё никому не навредила.

Огляд Ubuntu Cinnamon

Припустимо, вам дуже подобається графічна оболонка Cinnamon. Та й як вона може не до вподоби. Але виробники, команда «М'яти», а також їхній форум і так звана спільнота, позитиву у ваше життя не додали. Отже, розглянемо гідну альтернативу.

Ubuntu Cinnamon

Одразу після встановлення Ubuntu Cinnamon випилюємо шпигунський мотлох від компанії Canonical. Відкриваємо віконце емулятора терміналу та копіюємо туди команду:

sudo apt remove whoopsie apport kerneloops unattended-upgrades rsyslog update-manager update-notifier && sudo apt autoremove

Вставляти скопійоване можна вінтажною комбінацією клавіш Shift+Insert. Ну чи за допомогою меню під правим кліком.

На наступному етапі зробимо видимим список додатків, що автоматично запускаються на початку кожного сеансу. Команда для згодовування терміналу виглядає так:

sudo sed -i "s/NoDisplay=true/NoDisplay=false/g" /etc/xdg/autostart/*.desktop


Ось тепер можна відкрити програму Startup Applications і прополоти список з метою полегшення роботи системи та, відповідно, економії заряду батареї ноутбука.

Настав час розібратися з кодеками. Оскільки це Ubuntu, в емуляторі терміналу виконуємо таку команду:

sudo apt install ubuntu-restricted-extras

Щоб владнати питання з ліцензійною угодою, до маленької кнопки OK пересуваємось клавішею Tab. Ну а потім Enter натискаємо, звісно.

Після всіх цих дій бажано перезапустити сеанс, щоб зміни набули чинності. Тобто вийти й увійти. І продовжувати здійснення налаштувань, але вже не загальносистемних, а персональних.

Плюс ліворуч внизу для додавання мови

Розкладка клавіатури: System Settngs — Keyboard — Layouts — плюс ліворуч внизу для додавання мови. Комбінація клавіш для перемикання розкладки – кнопка Options – Switching to another layout. Індикатор на панелі задач має з'явитись сам. Екранна клавіатура також є.

Switching to another layout

Файловий менеджер Nemo — Edit — Peferences — Behavior — Media handling — знімаємо всі позначки, щоб робочий стіл не засмічувався зайвими повідомленнями при підключенні різноманітних зовнішніх пристроїв на зразок телефону.

Всі можуть бути втомленими й неуважними, тому якщо за недоглядом розробника графічні файли відкриваються не в тому, в чому треба, правий клік на зображенні — у властивостях шукаємо розділ Open with, вибираємо правильну програму — тиснемо Set as default.

Міжмережевий екран встановлюємо такою командою в емуляторі терміналу:

sudo apt install gufw

Знаходимо Firewall, запускаємо та активуємо перемикачем Status.

Далеко не всім до вподоби Gnome Videos (раніше відомий як Totem). Хтось терпіти не може цей кривий та ненажерливий виріб. Отже, вищезазначеним способом призначаємо відкриття аудіо та відео в чомусь іншому, наприклад, в Celluloid.

Плиткове розташування вікон (тайлінг, Tiling) у Cinnamon працює чітко, здійснюється клавішами Windows (Super) + стрілки.

Ubuntu має погану звичку записувати в апаратну частину комп'ютера час за Грінвічем, щойно підключаєте її до інтернету. Якщо на тому ж пристрої перезавантажуєтесь у Windows, там доведеться переводити годинник назад вручну. Причому, щоразу після кожного сеансу. Запобігаємо такій неприємній поведінці системи:

sudo systemctl stop systemd-timesyncd && sudo systemctl mask --global systemd-timesyncd

Діятиме протягом усієї Live-сесії, підключатися до інтернету можна сміливо. Та й як же інакше, адже треба перевірити працездатність Wi-Fi.

Беремо, звичайно, тільки версію з тривалою підтримкою, позначену як LTS. І ту, що вийшла приблизно в рік виробництва комп'ютера. Або трохи згодом. Тоді буде відповідне ядро ​​Linux із придатними драйверами.

Оскільки є нормальна підтримка UEFI, для створення завантажувальної флешки просто форматуємо її в FAT32 та копіюємо вміст ISO.

Обзор Ubuntu Cinnamon

Предположим, вам очень нравится графическая оболочка Cinnamon. Да и как она может не нравится. Но вот изготовители, команда «Мяты», а также их форум и так называемое сообщество, позитива в вашу жизнь не добавили. Значит, рассмотрим достойную альтернативу.

Ubuntu Cinnamon

Сразу же после установки Ubuntu Cinnamon выпиливаем шпионский хлам от компании Canonical. Открываем окошко эмулятора терминала и копируем туда команду:

sudo apt remove whoopsie apport kerneloops unattended-upgrades rsyslog update-manager update-notifier && sudo apt autoremove

Вставлять скопированное можно винтажной комбинацией клавиш Shift + Insert. Ну или с помощью меню под правым кликом.

На следующем этапе сделаем видимым список приложений, автоматически запускаемых в начале каждого сеанса. Белиберда для скармливания терминалу выглядит вот так:

sudo sed -i "s/NoDisplay=true/NoDisplay=false/g" /etc/xdg/autostart/*.desktop


Вот теперь можно открыть программу Startup Applications и проредить список с целью облегчения работы системы и, соответственно, экономии заряда батареи ноутбука.

Настало время разобраться с кодеками. Поскольку это Ubuntu, в эмуляторе терминала выполняем вот такую команду:

sudo apt install ubuntu-restricted-extras

Чтобы согласиться с лицензионным соглашением, к маленькой кнопочке OK перемещаемся клавишей Tab. Ну а потом Enter нажимаем, конечно.

После всех этих действий желательно перезапустить сеанс, чтобы изменения вступили в силу. То есть выйти и сразу войти. И продолжать осуществление настроек, но уже не общесистемных, а персональных.

Кнопочка с плюсом для добавления языка

Раскладка клавиатуры: System Settngs — Keyboard — Layouts — плюсик слева внизу для добавления языка. Комбинация клавиш для переключения раскладки — кнопка Options — Switching to another layout. Индикатор на панели задач должен появиться сам. Экранная клавиатура тоже имеется.

Switching to another layout

Файловый менеджер Nemo — Edit — Peferences — Behavior — Media handling — снимаем все галочки, чтобы рабочий стол не замусоривался лишними уведомлениями при подключении разнообразных внешних устройств вроде телефона.

Все могут быть уставшими и невнимательными, поэтому если по недосмотру разработчика картинки открываются не в том, в чём надо, правый клик на файле с изображением — в свойствах ищем раздел Open with, выбираем правильную программу — жмём Set as default.

Графическое средство управления межсетевым экраном устанавливаем вот такой командой в эмуляторе терминала:

sudo apt install gufw

Останется лишь запустить Firewall и активировать защиту переключателем Status.

Далеко не всем по душе Gnome Videos (ранее известный как Totem). Кто-то терпеть не может это кривое и убогое изделие. Значит, вышеуказанным способом назначаем открытие аудио и видео по умолчанию в чём-то другом, например, в Celluloid.

Плиточное расположение окон (тайлинг, Tiling) в Cinnamon работает чётко, осуществляется клавишами Windows (Super) + стрелки вправо-влево.

Ubuntu имеет нехорошую привычку записывать в аппаратную часть компьютера время по Гринвичу, едва подключаете её к интернету. Если на том же устройстве перезагружаетесь в Windows, там доведётся переводить часы обратно вручную. Причём, каждый раз, после каждого сеанса. Предотвращаем столь неприятное поведение системы:

sudo systemctl stop systemd-timesyncd && sudo systemctl mask --global systemd-timesyncd

Будет действовать в течение всей Live-сессии, подключаться к интернету можно смело. Да и как же иначе, надо ведь проверить работоспособность Wi-Fi.

Берём, вестимо, только версию с длительной поддержкой, помеченную как LTS. И ту, которая вышла примерно в год производства компьютера. Или чуть позже. Тогда будет подходящее ядро Linux с годными драйверами.

Поскольку есть нормальная поддержка UEFI, для создания загрузочной флешки, просто форматируем её в FAT32 и копируем содержимое образа ISO.

Налаштування Linux Mint

Якщо людина не поінформована як слід, то візьме із сайту Linux Mint найновіший реліз із жахливим ядром шостої серії. Тому комп'ютер, що вийшов з моди, але ще досить нормально порався з Windows 10, відмовиться працювати з надто свіжою «М'ятою».
Linux Mint

Як мінімум, не захочуть читатися знімні накопичувачі з файловою системою NTFS, де зберігаються резервні копії ваших даних. Звук буде дуже глухим, неякісним. Відео піде із запинками, заїканнями та зависаннями. Зображення на дисплеї може смикатися у страшних конвульсіях. Загалом, глибоке розчарування Linux залишиться до кінця життя.

А хто поінформований добре, той зайде до розділу офіційного сайту All Versions і завантажить, наприклад, Linux Mint 21.3 «Virginia» Cinnamon, добре відполірований і з чудовим ядром 5.15. Тільки в цьому випадку перехід з Windows 10, позбавленої підтримки і тому дуже небезпечною, буде справді ефективним і принесе лише позитивні емоції.

Чому так? Тому що інсайдери, найняті корпораціями, поступово псують ядро ​​Linux, руйнують ізсередини. Повільно, планомірно. Отже, продукція минулих років набагато якісніша.

Ще раз: найсвіжіший реліз — лише для новенького блискучого комп'ютера, який ще пахне духами продавщиці в магазині. Для вже пошарпаного — попередній випуск. Бажано такий, що відбувся приблизно в рік придбання пристрою. І обов'язково із трійкою наприкінці номера. Ось тепер можна переходити до початкових налаштувань. Діятимемо за допомогою програми System Settings, де зібрано майже все потрібне.

Мова

Розкладка клавіатури: розділ Keyboard — плюс зліва внизу — вибираємо мову.  Тиснемо Options справа внизу — розгортаємо Switch to another layout — вибираємо зручну комбінацію клавіш для перемикання між мовами. Одну чи кілька.

Комбінація клавіш

Файловий менеджер Nemo: Edit — Preferences — Behavior — знімаємо всі позначки в розділі Media Handling. Тепер при підключенні телефону не буде зайвих безглуздих повідомлень на стільниці (робочому столі).

Приводимо до ладу файловый менеджер

Повідомлення: Notifications — деактивуємо перемикач напроти Enable notifications. Ніщо не відволікатиме від роботи і всіляко не дошкулятиме. Але звуки повідомлені у розділі Sound теж корисно прибрати.

Notifications

Подбаємо про приватність. Privacy — деактивуємо перемикачі навпроти Remember recently accessed files та Internet connectivity.

Приватність

Міжмережевий екран: Firewall — підвищуємо привілеї за допомогою пароля — активуємо перемикач Status. Для звичайного середнього користувача цього достатньо.

Firewall

Зовнішній вигляд налаштовуємо у розділі Appearance, він зазвичай на початку System Settings. Темну тему включаємо та налаштовуємо в Themes.

Маємо чудовий плеєр Celluloid, раніше відомий як Totem. Можна одразу після встановлення системи дивитися концерти. Але для інших програм необхідні кодеки мультимедіа. Наприклад, для редагування відео та аудіо. Головне меню — Sound & Video — Install Multimedia Codecs.

Кодеки

Кнопку головного меню можна змінити. Правий клік на ній — Configure — кнопка у рядку Icon — вибираємо сіточку з крапок замість логотипу.

Налаштування головного меню

Як розмістити кнопки в центрі панелі. Правий клік на ній — перемикач Panel edit mode. Перетягуємо кнопки на невелику зелену область в середині. Після цього Panel edit mode вимикаємо.

Щоб заповнити спорожнілий лівий кінець панелі чимось корисним, правий клік на панелі — Applets — вибираємо і тиснемо плюсик внизу віконця.

Panel edit mode

Новий елемент з'явиться праворуч. Перетягуємо вліво так само, як і минулого разу, включивши Panel edit mode.

Applets

Софт найпростіше встановлювати за допомогою дуже зручної програми Software Manager. Це щось подібне до магазину додатків, але там практично все безкоштовне. Знаходимо потрібне, клацаємо кнопку Install, вводимо пароль — все само завантажиться й встановиться.

Власне, на цьому можна зупинитися. Всі інші налаштування не є важливими та здійснюються відповідно до персональних вподобань.

Однак бажаючі можуть ознайомитися з жахливим темним терміналом. Тобто з емулятором терміналу. Знаходимо у головному меню, запускаємо. І тут теж виконаємо корисну справу. Наприклад, зробимо видимими приховані програми в Startup Applications, цей розділ причаївся в самому низу System Settings.

Копіюємо команду, вставляємо у віконце терміналу за допомогою контекстного меню під правим кліком або вінтажною комбінацією Shift+Insert:

sudo sed -i "s/NoDisplay=true/NoDisplay=false/g" /etc/xdg/autostart/*.desktop

Enter, пароль користувача, знову Enter. Після цього можна йти в Startup Applications і деактивувати все те, що вам не потрібно. Сміливо випилюємо Bump Virtualbox Resolution, Evolution Alarm Notify, Geolue Demo Agent, Onboard, Orca Screen Reader. Без цього все працюватиме швидше.

Та й ще про термінал. Нинішні операційні системи з ядром Linux відразу після підключення до інтернету дуже люблять записувати в апаратну частину комп'ютера час за Грінвічем. А підключатися під час Live-сесії потрібно, як же інакше перевірити працездатність Wi-Fi. Тому перед коннект виконуємо команду:

sudo systemctl stop systemd-timesyncd && sudo systemctl mask --global systemd-timesyncd

Блокування діятиме під час усієї Live-сесії. Коли повернетеся до Windows, вручну переводити годинник назад не доведеться.

Флешку для встановлення системи зберігаємо в сухому прохолодному місці. Якщо є вільний час, періодично дістаємо, запускаємо Linux Mint, опановуємо потихеньку. Щодо видалення Windows, із цим можна не поспішати, якщо поки все терпимо. Проблеми з «десяткою», яка не підтримується, у будь-якому випадку неминучі. А до неминучого треба добре підготуватися заздалегідь.

Настройка Linux Mint

Если человек не проинформирован как следует, то возьмёт с сайта Linux Mint самый новый релиз с ужасным ядром шестой серии. Поэтому вышедший из моды компьютер, который нормально справлялся с Windows 10, откажется работать со слишком свежей «Мятой».

Linux Mint

Как минимум не пожелают читаться съёмные накопители с файловой системой NTFS, где хранятся резервные копии ваших данных. Звук будет очень глухим, некачественным. Видео пойдёт с запинками, заиканиями и зависаниями. Изображение на дисплее может дёргаться в страшных конвульсиях. В общем, глубочайшее разочарование в Linux останется до конца жизни.

А кто проинформирован хорошо, тот зайдёт в раздел официального сайта All Versions и загрузит, например, Linux Mint 21.3 «Virginia» Cinnamon, хорошо отполированный и с превосходным ядром 5.15. Только в этом случае переход с Windows 10, лишённой поддержки и потому очень небезопасной, будет действительно эффективным и принесёт только позитивные эмоции.

Почему так? Потому что инсайдеры, нанятые корпорациями, постепенно портят ядро Linux, разрушают изнутри, вставляют некачественные драйверы. Умышленно. Поэтому продукция минувших лет гораздо качественнее.

Ещё раз: самый свежий релиз — только для новенького блестящего компьютера, ещё пахнущего духами продавщицы в магазине. Для уже потрёпанного — прежний выпуск, состоявшийся примерно в год покупки устройства. И обязательно с тройкой в конце номера. Вот теперь можно переходить к начальным настройкам. Действовать будем  помощью программы System Settings, где собрано почти всё необходимое.

Выбор языка раскладки

Раскладка клавиатуры: System Settings — раздел Keyboard — плюсик слева внизу — выбираем язык. Жмём Options справа внизу — разворачиваем Switch to another layout — выбираем удобную комбинацию клавиш для переключения между языками. Одну или несколько.

Переключение между языками

Файловый менеджер Nemo: Edit — Preferences — Behavior — снимаем все галочки в разделе Media Handling. Теперь при подключении телефона не будет лишних бестолковых сообщений на рабочем столе.

Приводим в порядок файловый менеджер

Уведомления: System Settings — Notificatins — деактивируем переключатель напротив Enable notifications. Ничто не будет отвлекать от работы и всячески донимать. Но звуки уведомлений в разделе Sound тоже полезно убрать.

Уведомления

Позаботимся о приватности. System Settings — Privacy — деактивируем переключатели напротив Remember recently accessed files и Internet connectivity.

Настройки приватности

Межсетевой экран: System Settings — Firewall — повышаем привилегии посредством указания пользовательского пароля — активируем переключатель Status. Для обычного среднестатистического пользователя этого достаточно.

Firewall

Внешний вид настраиваем в разделе System Settings — Appearance, он обычно в самом начале. Тёмную тему включаем и настраиваем в Themes.

«Из коробки» присутствует превосходный плеер Celluloid, ранее известный как Totem. Можно сразу после установки смотреть концерты. Но для других программ нужны кодеки мультимедиа. Например, для редактирования видео и аудио. Главное меню — Sound & Video — Install Multimedia Codecs.

Кодеки

Кнопку главного меню можно изменить. Правый клик на ней — Configure — кнопка в строке Icon — выбираем сеточку из точек вместо логотипа.

Меняем кнопку главного меню

Как разместить кнопки приложений (иконки) и меню по центру панели, чтобы было похоже на привычный интерфейс Windows 11.

Правый клик на панели — переключатель Panel edit mode. Перетаскиваем кнопки на маленькую зеленоватую область в середине. После чего Panel edit mode отключаем.

Panel edit mode

Чтобы заполнить опустевший левый конец панели чем-нибудь полезным, правый клик на панели — Applets — выбираем и жмём плюсик внизу окошка. Новый элемент появится справа. Перемещаем влево точно так же, как и в прошлый раз, включив Panel edit mode.

Applets

Приложения проще всего устанавливать с помощью очень удобной программы Software Manager. Это нечто вроде магазина приложений, но там практически всё бесплатное. Находим нужное, клацаем кнопку Install, вводим пароль — всё само скачается и установится.

Собственно говоря, на этом можно остановиться. Все остальные настройки не являются важными и осуществляются в соответствии с персональными предпочтениям. 

Однако желающие могут познакомиться с ужасным тёмным терминалом. То есть с эмулятором терминала. Находим в главном меню, запускаем. И здесь тоже сделаем что-нибудь полезное. Например, сделаем видимыми скрытые приложения в Startup Applications, этот раздел притаился в самом низу System Settings.

Копируем команду, вставляем в окошко терминала с помощью контекстного меню под правым кликом или винтажной комбинацией Shift + Insert:

sudo sed -i "s/NoDisplay=true/NoDisplay=false/g" /etc/xdg/autostart/*.desktop

Жмём Enter, вводим пользовательский пароль, снова Enter. После чего можно идти в Startup Applications и деактивировать всё то, что вам не нужно. Смело выпиливаем Bump Virtualbox Resolution, Evolution Alarm Notify, Geolue Demo Agent, Onboard, Orca Screen Reader, Support for nVidia Prime, System Reports, Mint Welcome, Update Manager, Warpinator, mintWelcome и прочий подобный хлам. Без него всё станет работать быстрее.

Ну и ещё про терминал. Нынешние операционные системы с ядром Linux сразу после подключения к интернету страсть как любят записывать в аппаратную часть компьютера время по Гринвичу. А подключаться во время Live-сессии нужно, как же иначе проверить работоспособность Wi-Fi. Поэтому перед коннектом выполняем команду:

sudo systemctl stop systemd-timesyncd && sudo systemctl mask --global systemd-timesyncd

Блокировка будет действовать во время всей Live-сессии. Когда вернётесь в Windows, вручную переводить часы обратно не доведётся.

Установочную флешку храним в сухом прохладном месте. Если есть свободное время, периодически достаём, запускаем Linux Mint, осваиваемся потихоньку. С удалением Windows можно не спешить, если пока всё терпимо. Проблемы с неподдерживаемой «десяткой» в любом случае неизбежны. А к неизбежному нужно хорошо подготовиться заранее.

Налаштування Linux Mint Mate

Коли новачкам рекомендуються якісь дистрибутиви, першим згадується Linux Mint («М'ята»). Розглянемо версію з робочим столом Mate, тому що ця графічна оболонка є досить легкою, але при цьому добре налаштовується у всіх важливих дрібницях. (Наприклад, на відміну від ситуації у XFCE, тут можна вказати швидкість та чутливість сенсорної панелі, призначити автоматичне вимикання тачпаду під час друку на клавіатурі.) Чим відрізняється від інших дистрибутивів, де також є Mate, з погляду простого користувача? Легким встановленням драйверів nVidia та якісним оформленням.
Linux Mint Mate

Але найголовніше полягає в тому, що Linux Mint є універсальним, придатним для будь-яких цілей. Можна вивчати, як працюють операційні системи з ядром Linux. Якщо немає бажання, то можна й не вивчати, просто користуватися так само, як користуєтеся Windows. Немає жодної необхідності напружуватися. Хочете запам'ятовувати команди в терміналі — завжди будь ласка. Не хочете — та й добре, нормально буде взагалі без терміналу, адже все легко керується зручними засобами. Здійснити налаштування, встановити або видалити програми, додати кодеки та драйвери — питання кількох кліків.

Спочатку відкриваємо будь-яке віконце, чіпляємо мишкою заголовок, рухаємо праворуч-ліворуч і дивимося, чи немає екранних розривів зображення (tearing). Адже «М'ята» заснована на Ubuntu, тому будь-що може трапитись. Якщо частина вікна з'їжджає, не встигаючи за рухом, пробуємо вилікувати. Згадуємо, що Linux Mint базується на Ubuntu, тому можна спробувати встановити додаткові драйвери. Знаходимо в головному меню програму Control Center, йдемо в розділ Driver Manager, а далі все очевидно.

Driver Manager

Не допомогло? Отже, доведеться спробувати інший випуск з офіційного сайту, виготовлений ранніше. Або навпаки, беремо свіжіший. Правило дуже просте: щоб операційна система якнайкраще потоваришувала з обладнанням, потрібно вибирати реліз, що вийшов приблизно того ж року, коли був куплений комп'ютер, або трохи пізніше. Максимум через пару років після придбання пристрою. Тоді в ядрі Linux знайдуться максимально придатні драйвери. (З нових ядер підтримка «застарілого» обладнання прибирається. Капіталізм, що вдієш. Спонсори розробників Linux хочуть, щоб люди частіше бігали в магазини за потужним «залізяччям», викидаючи ще придатні для роботи пристрої.)

Налаштування тачпада

В інших дистрибутивах з Mate налаштування сенсорної панелі, тобто тачпада, трохи проблематичне. Віконце не влазить у невеликі дисплеї ноутбуків. Тут, у «М'яті», це дрібне недоопрацювання усунуто. Не доведеться тягати вікно вгору, затиснувши клавішу Alt, кнопки внизу видно й так.

Sound

Доктрина максимальної незручності вимагає, щоб хоч якісь моменти дратували. Щоб люди випромінювали енергію негативних почуттів. Тому за замовчуванням скрізь і завжди, у будь-якому дистрибутиві, навіть у найжалюгіднішому й мало кому потрібному, включені всі звуки системних повідомлень. Ідемо в налаштування, в Control Center, який легко виявити у головному меню. Шукаємо розділ Sound і ставимо відмітку поруч із Mute у рядку Alert volume.

Налаштування Caja

Другий момент — файловий менеджер Caja намагається відкрити вміст підключеного телефону ще до того, як користувач дозволив це дотиком на екрані апарата, і завалює робочий стіл повідомленнями про якусь безглузду помилку. Відключаємо таку поведінку в налаштуваннях файлового менеджера: Edit — Preferences — Media — знімаємо відмітку з Browse media when inserted.

Розкладка клавіатури

Розкладка клавіатури призначається просто. Спочатку потрібно її додати: Control Center — Keyboard — Layouts — Add. Тепер призначаємо комбінацію клавіш для перемикання: кнопка Options — Switching to another layout — обираємо бажаний варіант.

Все інше, включаючи період бездіяльності перед блокуванням екрану та всілякі елементи оформлення — справа смаків та вподобань. Темну тему можна вибирати сміливо (на відміну від ситуації в Mate загалом), головне меню не залишиться світлим.

Темна тема

Також бажано збільшити розмір шрифтів на один-два пункти. Занадто дрібні — також прояв доктрини максимальної незручності.

Настав час переходити до дуже важливого питання про те, чи можна слухати музику за роботою. Адже без цього ніяк. Так, можна, в комплект входить дуже хороший плеєр Celluloid, що відтворює все без жодних запинок.

Celluloid

Однак, якщо плануєте працювати з аудіо та відео, потрібен повний комплект кодеків мультимедіа, якими користуватимуться різні програми. Control Center — System Reports — зелена кнопка Install the Multimedia Codecs — виконуємо інструкції на екрані.
System Reports, зелена кнопка

Що це таке, налаштування Firewall? Все дуже просто: активуємо перемикач Status, підвищивши привілеї, та забуваємо про цю сутність назавжди. Що саме ми зробили? Заборонили всім бажаючим підключатися до вас через мережу. Тепер дозволені лише з'єднання, ініційовані з вашого комп'ютера. Для простого користувача такий рівень безпеки цілком достатній.

Firewall

Дуже важливий етап первинного налаштування — прибрати з автозапуску все зайве. Як неважко здогадатися, нам знову знадобиться Control Center. У розділі Startup Applications відзначаємо Show hidden, щоб побачити всі програми, що пхаються в автозавантаження. (Їх там трохи більше, ніж в інших дистрибутивах.) Деактивуємо Bump Virtualbox Resolution, Evolution Alarm Notify, Geolue Demo Agent, Onboard, Orca Screen Reader, Support for nVidia Prime, System Reports, Update Manager, Warpinator, mintWelcome. (Вражає списочок, так? Ну треба ж робити систему максимально важкою й таким чином змушувати регулярно купувати потужніше «залізяччя». Капіталізм.) Якщо постійно не користуєтесь Bluetooth, з нього відмітку також знімаємо. Коли необхідно, весь цей мотлох можна запускати вручну.

Треба прополоти автозапуск

Найпростіший та інтуїтивно зрозумілий інструмент встановлення додатків — Software Manager. Поводиться пристойно, після закриття свого віконця не продовжує висіти в оперативній пам'яті, на відміну від аналогічної програми в одному дуже розрекламованому робочому столі з планшетним інтерфейсом.

Software Manager

Слід мати на увазі, що «М'ята» після підключення до інтернету вписує в апаратну частину комп'ютера час за Грінвічем, оскільки базується на Ubuntu і від неї успадковує таку неприємну поведінку. Виправляємо на час Live-сесії:

sudo systemctl stop systemd-timesyncd && sudo systemctl mask --global systemd-timesyncd

Оптимальний варіант — придбати вживаний «застарілий» ноутбук за скромною ціною (дешевий, тому що вже непридатний для Windows) і вже на ньому знайомиться зі світом Linux, поки не чіпаючи основний пристрій (він теж неминуче «застаріє», ось і знадобляться навички).

Настройка Linux Mint Mate

Когда новичкам рекомендуются какие-либо дистрибутивы, в первую очередь упоминается Linux Mint («Мята»). Рассмотрим версию с рабочим столом Mate, потому что эта графическая оболочка является довольно легковесной, но при этом хорошо настраиваемой во всех важных мелочах. Чем отличается от других дистрибутивов с Mate? Лёгкой установкой драйверов nVidia и более качественным оформлением. Хотя настройки везде практически те же самые.
Linux Mint Mate

Но самое главное заключается в том, что Linux Mint является универсальным, пригодным для любых целей. Можно изучать, как устроены операционные системы с ядром Linux. Но если нет желания, то можно и не изучать, просто пользоваться точно так же, как пользуетесь Windows. Нет никакой необходимости напрягаться. Хотите запоминать команды в терминале — всегда пожалуйста. Не хотите — ну и ладно, обойдётесь вообще без терминала, ведь всё легко управляется удобными средствами. Осуществить настройки, установить или удалить программы, добавить кодеки и драйверы — вопросы нескольких кликов.

Для начала открываем любое окошко, цепляем мышкой за заголовок, двигаем вправо-влево и смотрим, нет ли экранных разрывов изображения (tearing). Ведь «Мята» основана на Ubuntu, поэтому всякое может быть. Если часть окна съезжает, не успевая за движением, то пробуем вылечить. Позитивный момент в базировании на Ubuntu заключается в том, что можно попытаться установить дополнительные драйверы. Находим в главном меню программу Control Center, идём в раздел Driver Manager, ну а дальше всё очевидно.

Driver Manager

Не помогло? Значит, доведётся попробовать другой выпуск из списка на официальном сайте, более ранний. Или наоборот посвежее. Правило очень простое: чтобы операционная система как можно лучше подружилась с оборудованием, нужно выбирать релиз, вышедший примерно в тот же год, когда был приобретён компьютер, или чуточку позже. Максимум через пару лет после покупки устройства. Тогда в ядре Linux найдутся наиболее подходящие драйверы. (Из новых ядер поддержка «устаревшего» оборудования убирается. Капитализм, что поделать. Спонсоры разработчиков Linux хотят, чтобы люди почаще бегали в магазины за «железками», выбрасывая ещё годные «устаревшие».) Поэтому смотрим несколько версий на официальном сайте «Мяты», пробуем. Не подходит — скачиваем другой релиз. К примеру, в данном обзоре показан Linux Mint 21.3 «Virginia» MATE Edition на базе Ubuntu 22.04 LTS (которая считается чуть ли не наилучшей Ubuntu за все два десятка лет своего существования).

Настройки тачпада

В нынешнем Mate настройка сенсорной панели, то есть тачпада, слегка затруднена. Окошко не влезает в небольшие дисплеи ноутбуков. Здесь, в «Мяте», устранена и эта мелкая недоработка. Не доведётся таскать то окно вверх, зажав клавишу Alt, кнопки внизу видны и так.

В разделе Sound отключаем звуки уведомлений

Доктрина максимального неудобства требует, чтобы хоть какие-нибудь моменты раздражали. Чтобы люди излучали энергию негативных эмоций. Поэтому по умолчанию везде и всегда, в любом дистрибутиве, даже в самом нишевом и мало кому нужном, включены все звуки системных уведомлений. Идём в настройки, в Control Center, который уже отыскали в главном меню. Ищем раздел Sound и ставим галочку рядом с Mute в строке Alert volume.

Приводим в чувство файловый менеджер Caja

Второй раздражающий момент — файловый менеджер Caja пытается открыть содержимое подключенного телефона ещё до того, как пользователь дал добро прикосновением на экране аппарата, и заваливает рабочий стол сообщениями о какой-то там нелепой ошибке. Отключаем столь бестолковое поведение в настройках файлового менеджера: Edit — Preferences — Media  — снимаем галочку с Browse media when inserted.

Раскладка клавиатуры

Раскладка клавиатуры назначается очень просто. Сначала нужно её добавить: Control Center — Keyboard — Layouts — Add. Теперь назначаем комбинацию клавиш для переключения: кнопка Options — Switching to another layout — отмечаем желаемый вариант.

Всё остальное, включая период бездействия перед блокировкой экрана и всевозможные элементы оформления — дело вкусов и предпочтений. Тёмную тему выбирать можно смело, главное меню не останется светлым.

Тёмная тема

Также желательно увеличить размер шрифтов на один-два пункта. Слишком мелкие по умолчанию  — тоже проявление доктрины максимального неудобства.

Пора переходить к очень важному вопросу о том, можно ли слушать музыку за работой. Без этого ведь никак. Да, можно, в комплект входит очень хороший плеер Celluloid, воспроизводящий всё без малейших запинок.

Celluloid

Однако если планируете работать с аудио и видео, требуется полный комплект кодеков мультимедиа, которыми будут пользоваться разные программы. Control Center — System Reports — зелёная кнопка Install the Multimedia Codecs — следуем инструкциям на экране.

System Reports, зелёная кнопка

Что это за настройки Firewall, спросите вы. Всё очень просто: активируем переключатель Status, повысив привилегии, и забываем о данной программе навсегда. Что именно сделали? Запретили всем желающим подключаться к вам по сети. Теперь разрешены только соединения, инициированные с вашего компьютера. Для простого пользователя такой уровень безопасности является вполне достаточным.

Firewall

Очень важный этап первичной настройки — убрать из автозапуска всё лишнее. Как нетрудно догадаться, нам снова понадобится Control Center. В разделе Startup Applications отмечаем Show hidden, чтобы увидеть все пихаемые в автозагрузку приложения поголовно. (Их там гораздо больше, чем в других дистрибутивах, сказывается база Ubuntu.) Деактивируем Bump Virtualbox Resolution, Evolution Alarm Notify, Geolue Demo Agent, Onboard, Orca Screen Reader, Support for nVidia Prime, System Reports, Mint Welcome, Update Manager, Warpinator, mintWelcome. (Впечатляет списочек, да? Ну надо же делать систему максимально тяжёлой и тем самым заставлять покупать «железки» помощнее. Капитализм, однако.) Если постоянно не пользуетесь Bluetooth, то и с него галочку снимаем. При необходимости весь этот хлам можно запускать вручную.

Нужно проредить автозапуск

А вообще самый простой и интуитивно понятный инструмент — Software Manager. Ведёт себя прилично, после закрытия своего окошка не продолжает висеть в оперативной памяти, в отличие от аналогичной программы в одном очень разрекламированном рабочем столе с планшетным интерфейсом..

Software Manager

Следует иметь в виду, что «Мята» сразу после подключения к интернету вписывает в аппаратную часть компьютера время по Гринвичу, поскольку базируется на Ubuntu и от неё наследует столь неприятное поведение. Исправляем на время Live-сессии:

sudo systemctl stop systemd-timesyncd && sudo systemctl mask --global systemd-timesyncd

Оптимальный вариант — приобрести подержанный «устаревший» ноутбук по скромной цене (дешёвый, потому что уже непригоден для Windows) и на нём знакомится с миром Linux, пока не трогая основное устройство (оно тоже неизбежно «устареет», вот и пригодятся навыки).